Українська Українська English English
Гість [вхід] [реєстрація]  
Карпатські стежки
Громадська організація Івано-Франківська регіональна фундація "Карпатські стежки"
Новини
Хто ми
Наші орієнтири
Наші партнери
Маршрути
Знакування
Притулки
Безпека туристів
Екологія
Мапи
Гостинні садиби
Корисні посилання
Фотогалерея
 
Назад Назад
Пропозиції щодо створення системи гірської безпеки в Українських Карпатах
Дата публікації: 02.04.2018
Кількість переглядів: 927

Цей матеріал є продовженням опублікованого нижче, але в ньому я деталізую, чому мене ця тема знову зачепила за живе після 2 років пасивності.

 Цьогоріч в Українських Карпатах побільшало аварійних випадків з туристами і немає однієї причини чому саме так сталось. Для себе я маю пояснення, але кожен з Вас також має ці пояснення і вони залежать від ступені обізнаності і бажання знайти першопричини. Тому все це я пишу виходячи з власних знань та досвіду, про які написав в попередній статті.

 Два випадки з туристами заставили мене знову взятися за це “гибле діло” :).

  1. Зрив дівчини з траверса Петроса в районі Рогнєски

  2. Зрив туристкою снігового карниза при підйомі на Піп Іван Мармароський

 По 2 випадку Володя Горон все добре описав

По 1 випадку написано тут

але я детальніше зупинюсь на тому, що з цього вийшло.

Через турклуб "Університет" я знайшов Ігора Колотуху і він мені розповів яким чином він інформував гірських рятувальників, також Ігор надіслав мені того ж СМСа з координатами травмованої.

Здається елементарна річ — визначити місцезнаходження по координатах, але рятувальники реагують на слова “полонина Шумнєска” і витрачають масу зайвого часу та сил, ще й приходять непідготовленими! В тій же розмові Ігор розповів мені про існування набагато ефективніших способів отримання точної інформації про місцезнаходження і надіслав посилання на такеа також відео, як це працює.

Далі я вже самостійно знайшов інформацію про роботу подібних систем в сусідніх країнах: Польщі, Чехії та Словаччині. Коли почав розповідати про це знайомим рятувальникам, то виявилось, що багато з них знають про це, але у нас традиційно це має зробити ХТОСЯ :).

Я вже знав хто така ця ХТОСЯ і в одній із подорожей горами розповів про ідею знайомому і він сказав що йому цікаво самому створити таку систему і це не є надто складною програмою для того, хто це насправді хоче зробити! І за невеликий проміжок часу він зробив подібну тестову версію для смартфонів на базі Андроїд — натискається кнопка SOS і сигнал з координатами СМСкою передається на інший смартфон. котрий відображає на карті точне місцезнаходження людини, котра потребує допомоги. В даний час це тестова версія і після вдосконалення ми плануємо її передати для практичних випробувань туристській спільноті та рятувальним відділенням, в яких буде на чергуванні смартфон. Надсилання СМСа з координатами можна здійснювати з будь-якого смартфона.

Теоретично потрібно намагатись створити щось подібне до словацької системи

Також через ФБ довідався що подібна система розроблена і в нас, але для поліції — там теж є багато кнопок для різних життєвих випадків, відео тутЯ поспілкувався з розробниками цієї системи і вони сказали що безкоштовною вона буде тільки для поліції і вони планують випробовувати тестову версію найближчими місяцями в Західному регіоні України. Вони її передають МВС для створення служби 112, а от наскільки швидко та розгорнуто МВС захоче її застосовувати, вони не знають. Я в даний час не впевнений, що вона швидко дійде до ДСНС і дуже оперативно буде використовуватись для порятунку туристів, тому що здається в обласних управліннях ДСНС про неї ще не чули.

Можливо ми не зможемо конкурувати з українськими розробниками даної системи, але запуском системи на рівні постраждалий турист - рятувальна група ми можемо стимулювати МВС швидше приймати рішення задля безпеки туристів! :) 

Якщо дослідити де знаходяться гірські рятувальні групи в системі ДСНС (шукати АРЗ СП), то висновок всі можуть зробити самі :) - Івано-Франківськ, Ужгород, Чернівці. В Львівській області АРЗ СП мені не вдалось знайти, але кажуть що гірське рятувальне відділення знаходиться десь тут, далі в Підпорядковані підрозділи - Загін технічної служби

Я не працював в системі ДСНС і не можу стверджувати що ця структура є неефективною! Мені відомо що раніше гірська рятувальна служба мала своє управління в Києві при міністерстві, яке налічувало більше 30 осіб і мабуть праві реформатори від влади, що таке велике управління варто було ліквідувати тому що наша країна не має великого бюджету та не може утримувати такий штат чиновників. Можливо логіка реформаторів була: немає в нас масового туризму, масових проблем, пов'язаних з цим, і чому б не передати гірських рятувальників на саме дно структури, яка займається порятунком, і яка різниця хто цим всім буде управляти і забезпечувати?! А в ДСНС як в армії — система створює стимули у вигляді вислуг та звань і який сержант не мріє стати генералом? :). Вільнодумних гірських рятувальників загнали в систему команд і попробуй не виконай наказу начальства! 

Мені видається що вільнодумство, відсутність чіткої підпорядкованості та створена нами система попередження у вигляді маркованих маршрутів розслабила гірських рятувальників і вони почали втрачати професійність - і в даний час уступають своїм колегам є європейських країн. Система ДСНС не викликає довіри європейських колег і вони не готові на вищому рівні надавати допомогу цій системі — приклад співпраці Бещадської групи GOPR та ГУ ДСНС в Івано-Франківській області є винятком за рахунок існування проекту з відновлення обсерваторії на Чорногорі. Система ДСНС буде далі доказувати що вона ефективна і заради цього деякі уравління вже навіть взяли курс на співпрацю з громадськістю! Але їх проблема в тому, що вони по своїй армійській звичці, хочуть очолити цей процес і командувати в ньому, а не стати рівними партнерами з фахівцями своєї справи!!! Особисто для мене є дуже великою різниця між командиром-начальником і фаховим менеджером. Саме тому я хочу запропонувати ознайомитись із моїми пропозиціями, як цю ситуацію можна змінити. 

В даний час в Карпатському реіоні України сформувалось декілька активних груп, які хочуть допомагати в гірському рятуванні туристів. В більшості своїй вони мають гарне спорядження і достатньо сил щоб цим займатись. Серед відомих мені:

  1. група Білий Слон з Дземброні Верховинський район,

  2. Гірська оперативно-рятувальна служба (ГОРС) із Славського,

  3. Гірський рятувальний центр (ГРЦ) м. Івано-Франківськ

  4. Асоціація гірських провідників “Ровінь”

  5. частина групи “Муніціпальна варта” м. Івано-Франківськ

  6. команда з мережі магазинів “Ґорґани”  

Із цих груп найбільш підготовленими мені видаються перші дві.

Від 24 до 31 березня я здійснив ряд поїздок, в тому числі щоб зустрітись з деякими активістами цих двох груп і обговорити пропозиції по співпраці. Виявилось що у них вже відбулась організаційна зустріч і вони вже намітили власні шляхи задля створення асоціації громадських гірських рятувальників. Асоціація гірських провідників “Ровінь” вже реалізовує власний європейський проект з Гірським рятувальним центром з м. Івано-Франківськ і здається що в цьому процесі скоро почнеться вимірювання хто стане “крутішим” громадським рятувальником чи підготовить більше професіоналів гірської рятувальної справи! Але насправді дуже добре що в нас буде стільки навчених громадських рятувальників бо реально їх поки що дуже мало!

 Представники перших двох організацій вислухали мої пропозиції і сказали що вони не мають заперечень щодо моїх пропозицій, але надалі будуть рухатись у тому напрямку, який вони поки що вибрали — я пропоную змінити систему, а вони спробують будувати від власного фундаменту :).

Окрім цих розмов я також мав зустрічі з найвідомішими і найдосвідченішими професійними рятувальниками чотирьох областей Карпатського регіону і всі вони підтримали мою ідею і готові допомагати в її реалізації. Але і в цьому випадку виявилось що система ДСНС по різному реагує на співпрацю з громадськістю - Івано-Франківське та Чернівецьке управління ДСНС вроді не проти, а Закарпатське та Львівське категорично проти такої співпраці!!! 

Я хочу об'єднати цією ідеєю всіх, хто думає не тільки про рятування в горах, а й про загальну безпеку мандрівок. Але ця ідея основана на вашій активності, шановні мандрівники!! Ви можете всіх об'єднати, заохотити щось робити та розсудити :). Як це зробити? 

Всім відомий метод кнута та пряника — в даний час ДСНС створює систему кнута шляхом підписання контрактів для того, щоб рятувальники не могли відмовлятись від участі в пошуково-рятувальних роботах. Як альтернативу, я пропоную систему пряника! :) Переходимо до конкретики... 

Створюється благодійний Фонд “Гірська безпека”, яким може займатись поки що тільки декілька осіб-засновників. Фонд накопичує грошові внески від приватних осіб, бізнесу і т.п. І направляє їх на ліквідацію проблем — попередження випадків (заміна стовпчиків, вказівників, маркування зимове та літнє, тощо), закупівля спорядження та техніки для рятувальних груп (громадських та державних), компенсацію витрат для проведення рятувальних робіт (майбутній страховий фонд туриста типу європейських) - цей перелік можна розширити! 

Пріоритети фінансування визначає створена експертна група незалежних фахівців шляхом голосування за конкретні проблеми. Ті проблеми, які набрали найбільше голосів, фінансуються в першу чергу. До експертної групи входитимуть найвідоміші та найдосвідченіші фахівці гірського туризму та рятування виключно з Карпатського регіону — ці люди виросли та живуть в цих горах і найкраще знають про всі проблеми. Також ці особи не повинні бути залежними від організацій, які захочуть отримувати кошти Фонду на ліквідацію проблем. Але насправді таких знаних туристській громаді фахівців, яким можна довіряти, є не так багато! 

Засновники чи працівники Фонду не матимуть права самостійно приймати рішення про надання фінансування - їх роль полягає в організації процесу прийняття рішення і перерозпоідлу фінансів та публічна звітність за використані гроші (для прикладу поквартальний звіт шляхом публікації скану сторінки поступлення та витрачання грошей з рахунку Фонду). Законом про благодійні організації також передбачена можливість утримання на платній основі таких працівників з обмеженням витрат на це в розмірі 20% від річних поступлень. Тобто при необхідності цей Фонд може запрацювати як самоутримуюча структура, яка буде залежна тільки від поступлень від туристичної спільноти. Фонд може також отримувати кошти від Ґрантової діяльності, але такі ж Ґрантові гроші можуть отримувати і окремі ГО.

 Кошти надаються на тендерній основі — яка з груп чи організацій запропонує меншу ціну, та і отримає частину грошей виключно на матеріали. Після виконня роботи якість виконання буде перевірена і після підписання акту виконаних робіт буде виплачена повна сума. Закупка спорядження та техніки також відбуватиметься на тендерній основі. Повернення коштів за рятування може відбуватись тільки з часом після достатньої активності туристської громади та накопичення у Фонді достатньої суми. 

В першу чергу Фондом створюються Центри Гірської Безпеки (ЦГБ), які можуть базуватись на перших порах в місці розташування найбільш підготовлених громадських рятувальних груп - в Дземброні на базі Білого Слона, та Славському на базі ГОРСу. Амбіції даних груп стимулють їх назватися за назвою цих організацій, але такий підхід я вважаю категорично неправильним!!! У всіх наших сусідів-гірських рятувальників, групи створюються за територіальним принципом обслуговування гірських масивів, тому замість ЦГБ “Білий Слон” чи ЦГБ ГОРС, варто відразу брати більші амбіції і називатись ЦГБ “Чорногора” та ЦГБ “Бескиди”. В подальшому такі центри потрібно створити для обслуговування всіх гірських масивів області, але це можливо тільки коли громадських рятувальників стане значно більше і вони матимуть амбіції створювати власні центри, а не летіти на вже повну бочку з медом :)

Порівнняня з медом прошу вважати умовним, тому що насправді робота гірського рятувальника не є такою простою — ти можеш довго сидіти без діла, але потім раптово потрібно мобілізуватись і викластись на всі свої можливості! Щоб не сидіти без діла, всі рятувальники (як громадські, так і державні) у вільний від чергування час за кошти Фонду можуть брати участь у створенні системи попередження випадків. Тобто самі рятувальники полегшуватимуть собі роботу!

Дані Центри в подальшому повинні стати центрами, які будуть займатись не тільки рятуванням, але й попередженням випадків — а саме маркування, надання консультацій по даній території, інформації про стан погоди та сніголавинну небезпеку, реєстрація туристів через мережу Інтернет (наведений приклад Ісландії) та спостереження за рухом туристичних груп шляхом надсилання цими групами СМСок про рух на маршруті. Це вже почалися пряники для туристичної спільноти :).

 Маючи такий Центр з приймаючим СМСки сервером, монітором та програмою реєстрації і відслідковування туристичних груп, буде можливість якнайшвидше вирушити на допомогу в разі надходження сигналу SOS через систему, про яку я написав на початку тексту. В даних центрах напочатку можуть чергувати тільки громадські рятувальники і приймати тільки СМСки. Тобто турист, який потрапив у небезпеку, повинен буде зателефонувати 101 та повідомити державних рятувальників. Після цього зі смартфона за допомогою програми надсилає SOS з координатами, або бере ці координати зі свого навігатора і пише СМСку вручну. Черговий оператор має відреагувати на прохання про допомогу і чергова група громадських рятувальників повинна бути готова виїхати на допомогу державним.

 Теоретично тут можна створити конкуренцію і позмагатись хто швидше знайде та надасть допомогу постраждалому, але потрібно враховувати, що робота офіційного гірського рятувальника захищена Законом, а громадського, в разі надання неправильної допомоги, може очікувати судовий процес! Тому поки цей процес не врегульований, варто буде залишатись на підстраховці і виїжджати тільки на прохання державних рятувальників або особистого прохання потерпілого на його відповідальність (як це було у випадку на ПІМ).

Звичайно, що якщо ми створимо такі ЦГБ, то ДСНС відразу буде не в захваті, що громада може створити щось краще аніж ціла система, яка фінансується за наші податки. Це може стимулювати МВС швидше запустити систему MyPol не тільки для поліції, але й для ДСНСу.

Але навіть в цьому випадку вони захочуть створити диспетчерску при головних управліннях в областях або при підрозділах ДСНС в районних центрах (теперішня система 101). І знову цей “універсальний диспетчер” буде передавати сигнал з координатами майбутньому “універсальному рятувальнику” в групу, яка підпорядкова конкретному обласному управлінню, а не центру, відповідальному за конкретні гірські масиви!

Неправильно ділити гірських рятувальників за областями, адже тоді виникає спокуса “відфутболити” пошуки в інше підпорядкування. Якщо центри закріпллені за гірськими масивами, рятувальні групи чи відділення з різних областей підпорядковуються єдиній меті — створити безпечні умови для подорожей і при необхідності разом рятувати!

Якщо ми покажемо приклад, як це потрібно зробити, то розумні керівники МВС мають шанс зрозуміти, що систему треба створювати разом з місцевими фахівцями, а не київськими начальниками!!!

Ще раз коротко про стадії реалізації ідеї:

  1. Громадськість дає гроші на функціонування системи безпеки

  2. Незалежні експерти визначають куди їх направити

  3. Виконавці борються за ці фінанси і створюють систему попередження випадків.

  4. Центри Гірської Безпеки стають центрами для кожного гірського масиву і комплексно допомагають туристам здійснювати безпечні мандрівки

  5. ДСНС надалі надає послуги рятування в горах до моменту повноцінного створення і функціонування всіх Центрів Гірської Безпеки

  6. ЦГБ об'єднуються в Службу Гірської Безпеки (умовна назва) і підпорядковуються якомусь з державних органів з власною мінімальною кількістю фахових управлінців для створення системи матеріального забезпечення та ведення бухгалтерії.

  7. Виконавча влада може вибрати декілька варіантів

- словацька воєнізована модель при МВС, при якій міністерство оплачує всі витрати на утримання гірської рятувальної служби,

- чеська цивільна модель при Міністерстів місцевого розвитку, що утримує 90 працевлаштованих рятувальників (+ 40 осіб на зимовий період) та додатково оплачує спорядження для громадських (~500 осіб)

- польська модель, при якій МВС делегує повноваження на порятунок в горах громадській організації і оплачує зарплату, премії,страхівку та паливо мінімальній групі професійних рятувальників. Все інше вирішують громадські рятувальники

Гвинтокрильна служба порятунку у всіх випадках є окремим підрозділом при МВС.

Можливо хтось знає ефективніші системи утримання (німецька, французька тощо), то прошу написати!

 Польський варіант мав би бути найменш обтяжливим для державного бюджету, але я недарма записав його останнім, тому що обов'язково необхідно пройти попередні 6 етапів!

 Нагадую туристичній спільноті, що у всіх європейських країнах працюють туристичні клуби і завдяки внескам до цих клубів та допомоги держави на розвиток туристичної інфраструктури створюється система попередження.

В нашому випадку через внески до створеного Фонду ми можемо:

1. Збирати та направляти гроші на попередження

2. Збирати та направляти гроші на рятування

3. Накопичити страховий Фонд для фінансування коштовних рятувальних робіт

 Одна прозора структура може допомогти створити систему безпеки в горах. Далі цю ініціативу перейме Служба Гірської Безпеки (умовна назва), Центри якої співпрацюватимуть з державними органами та місцевими громадами, зацікавленими в розвитку туризму, які можуть дофінансовувати ці Центри.

Також кожен турист чи бізнес може направляти внески чи пожертви на створення конкретних Центрів або закупівлю конкретних матеріалів чи технічного забезпечення для них, вказавши в платіжці призначення платежу! Туристи, які платять внески до Фонду, отримують інформаційний супровід від ЦГБ і вносяться в перелік фундаторів.

 Якщо українська спільнота все ще очікує на ХТОСЯ, то в ЄС і США візу такому персонажу не дали і тому вони самі беруть участь в цих процесах :). Немає такого, щоб за них все робила умовна держава — просто гроші перерозприділяються іншим чином!

 Особисто я не готовий стати керівником цього Фонду, але готовий займатись частиною цієї роботи на громадських засадах. Основною моєю роботою залишатиметься створення та видання карт - мені потрібно завершити цей процес покриття детальними картами всіх гірських масивів.

Але я буду виступати проти, якщо цей Фонд створять люди лише з метою забезпечення себе оплачуваною роботою або тільки щоб очолити цей процес і “порулити” - бачив як це робилось з “Карпатськими стежками” в 2013 році і співпраці з цими “керманичами” особисто в мене більше не буде!

Я знаю конкретних людей в туризмі та гірському рятуванні, яким можна довіряти і тільки за їх участі Фонд буде ефективним. Я радився з ними, коли проектував маршрути для знакування і створював карти конкретної території і тільки їх я бачу експертами, які розприділятимуть кошти Фонду. Якщо хтось підхопить цю ідею і створить “фейковий” Фонд, тоді варто буде зосередитись на фінансуванні конкретних ЦГБ, які складніше зробити “фейковими”. Але потрібно розуміти різницю між Громадською та Благодійною організацією — перша має право бути закритою та звітуватись тільки перед своїми членами. Благодійна організація — це повна прозорість! Хоча в Україні цей принцип здається теж на завжди працює :-(.

Але Фонд і так потрібно буде заснувати з часом заради створення системи компенсацій при здійсненні коштовних та масштабних пошукових робіт! Інакше це зроблять страхові компанії і будуть заробляти на цьому гроші!

Тому очікую на Ваші відгуки та пропозиці щодо проблем у функціонуванні даної системи, а також щодо величини внесків, які готовий заплатити кожен з Вас задля створення цієї системи. Можливо якісь моменти я упустив, то готовий розтлумачити додатково!

Можливо варто створити якийсь окремий розділ у ФБ для обговорення цієї теми — але прошу допомогти мені в цьому як недосвідченому користувачу даної соціальної мережі!

Василь Гутиряк

 
 
Карта сайту © 2007 - 2013 Фундація "Карпатські стежки".
Будь-яке використання інформації чи фото з даного сайту
без згоди Фундації заборонене
Створення сайту:
LesHOST